Там, де пройшлася Смерть, лише тОнкий шов...
Може, по ньому ти душу мою знайшов.
Може й у тЕбе такі ж залишились шви?
Янгол тоді ледь видихнув :
- Ще живи!
От і живу, вірю Янголу і у сни,
Боже, мене і Янгола борони,
Він же переймається за обох,
Ти ж для нас сотворив його, правда, Бог?
Тонкошовні, вразливі, що я, що ти,
однакові погляди, різні світи...
не повинні зустрітись були, але ж,
в Янгола повноваження, ще й без меж.
Бо на двох щиросердна душа одна,
а глибока,- навряд чи дістанеш дна,
Бо пройшовши нарізно стільки літ,
не відчули радості на Землі.
Янгол наш терплячий, не говіркий,
лиш підвів до тебе і мовив :
- Твій!
І тобі так коротко :
-не згуби!
Після Бога, її найсильніш люби!