мішанина
Живій душі нема притулку,
все прахом, що не уяви,
аптекарю, мені б пігулку
від серця і від голови.
Мою б голівоньку в ведерце
із кригою, бо вже горю,
від серця, чуєте? Від серця!
А він підніс нашатирю.
Людская жизнь предметом торга,
весь мир – нет, не театр, а тир –
в лоб целит с гибельным восторгом,
и честен только дезертир.
Веде війну екзистенційну
гидка психічно хвора хтонь,
руйнує все живе і цінне,
щоб згодом не вцілів ніхто.
Історії зворотні кроки,
расклад известен наперёд,
реве та й стогне Дніпр широкий,
а пуля дырочку найдёт.
Всё глубже пропасть вдоль обрыва,
сповзає темрява за край,
козацька музика дбайлива:
Вогонь! І… Грай, музико, грай!
Калина червоніє в лузі,
кується сонця булава,
міцніють м'язи у напрузі,
не гнеться пісня січова.
Смычка недостаёт в реестре,
а кров солена, як рапа,
надежды маленький оркестрик
то виринав, то потопав.