Мовчатиму однак. Слова всесильні, були найперші : з Бога; в Бога; Бог...
А комедійних драм сюжети "мильні"
спотворені брехнею для обох.
Адаме, Бога зраджуємо знову.
Невже таке прокляття сатани,
що грубе, руйнівної дії, Слово
зтирає світ цнотливої весни?!
Мовчімо краще, бо слова спроможні
нас викреслити із життєвих титр.
Ми сатанинські, чи і досі Божі?
Нам плюс чи мінус зберігає ритм?
Мовчатимем. Щоб Бога не гнівити...
Адаме, ми такі ще молоді...
Благого Бога нерозумні діти,
Того, що й нині ходить по воді.
Він звик до наших зрад і не ведеться
на зграї слів, що линуть в небеса...
Він - наш Творець, Він бачить кожне серце,
і воздає, де чуйності краса.