Ніжна та незламна дівчина,
С блакитно-жовтими очима.
Пам'ятаю тебе усміхненою,
Ще втратами невтомленою.
У квітучій Одесі, місті весни,
Коли усі вже дивилися сни,
Пам'ятаю, як зоря запалала,
Почув мрії, що ти побажала.
Як у гарно файному Львові,
Ти вчила мене рідної мові,
Я тоді ще обіцяв що захищу,
Між теплих крапель дощу.
Як тоді, під Києвом, в битві,
Але завдяки твоїй молитві,
А потім ці години розлуки,
Я востані тримав твої руки.
Це було у Донецьку, взимку,
Я тримав їх немов дитинку,
Всі поранені, у пекучої крові,
Та зовсім не ніжні, сурові.
Я досі згадую тебе молодою,
Тоді ще з сонячною косою,
Незалежна, вільна дівчина,
С блакитно-жовтими очима.