Ти поза зоною моїх можливостей...
Так дивно.
Постійно винна без вини... як це можливо ?
І за душею кілька гривень на проїзд.
Хіба кохання - марафон? Хіба не міст?
Ти неодмінне почуття, що щось розбилось:
Посуда, віра чи слова... Це не важливо.
Весь час тривога десь на дні моїх ілюзій.
Чи то з тобою, чи сама з'їжджаю з глузду.
Ти як безпечна метушня, і все по колу.
Постійно літо чи зима... полярний полюс.
Нема стабільності, гармонії і щастя,
Вечірній шум моїх думок збирає снасті.
Ти як зруйнований мотив моїх віршів:
Прийшла, пішла, забудь, не плач, "я не хотів".
Постійно винна без вини.. хіба так можна?
Ти поза зоною гріхів...
Це так безбожно!
24.06.2023
© Inna Омут, 2023