Вони не сплять з чужими чоловіками,
Вони не брешуть про почуття.
Вони не виставляють напоказ рани,
Вишукуючи прихильників свого ниття.
Вони не звинувачують у своїх бідах
Політиків, Бога та батьків.
Вони не залишають незабутнього сліду
В серцях безнадійно закоханих чоловіків.
Вони не вважають себе особливими,
Вони не доводять нічого й нікому.
Кожна тільки самій собі віддана,
Кожна тільки собі знайома.
Вони не пробачають тих, хто зраджує.
Вони не благають залишитись.
Вони знають цінність справжнього.
Їм ніколи не зводить від злості вилиць.
Вони п;ють червоне вино, коли хочеться.
Вони не читають мантри та афірмації.
Вони не вірять гадалкам й пророчицям.
Вони не вважають себе - представницями вищої нації.
Вони добре вдягаються, коли холодно,
Щоб не просити когось «зігріти».
Вони не маніпулюють словесними оборотами,
Випрошуючи любові, як цукерки - діти.
Вони висипаються і ніколи не худнуть.
Вони не відчувають жалю й вини.
Як же, напевно добре бути
Такою, як вони…