Безпорадне
Між уламків хлоп'я блука,
як журавлик у трощі,
розкотилися яблука
по розтрощеній площі.
У небесному дзеркальці
відбиваються, ласі,
свіжі, свячені в церковці
чепурненькій, на Спаса.
Безпорадна і втомлена,
все не втямить дитина:
ось корзинка солом'яна,
ось крохмальна хустина.
В краплі крові запечений,
білий світ невпізнанний
прикриває знівечену
маму під целлофаном.
Небо сунеться, щулиться,
дощ руїни полоще
на розірваній вулиці,
на розторщеній площі.
Укінець спантеличений,
Бог не знайде імення
на потворно скалічене
спасо-преображення.
В руці стискує серденько,
дату вписує в книги:
дев'ятнадцяте серпенько.
Театральна. Чернігів.