Н.Бидненко
Що не склалось – уже не складеться,
Що розірване – те не зв’язать
І доріжка від серця до серця
Загубила свою благодать.
То чому ж б’ється пульсом у скронях
Твоє рідне, єдине ім’я?
Серпень мчить у безглуздій погоні
До забутих пісень солов’я.
Все дарма! Відзвучали ті трелі,
Від любили нас інші давно.
На життєвій стрімкій каруселі
Вже для юних пускають кіно.
То чому ж я не хочу змиритись
Із байдужістю плину часу?
Я люблю тебе, світлий мій витязь,
І тягар цей сама понесу.
***
Что не сложилось - уже не складётся,
Что разорвано - то не связать
И дорожка от сердца к сердцу
Потеряла свою благодать.
Почему же бьёт пульсом в висках
Твоё родное, единственное имя?
Август мчит в безумной погоне
К забытым песням соловья.
Всё даром! Отзвучали те трели,
Отлюбили другие давно.
На жизни крутой карусели
Уже для юных крутят кино.
Почему не хочу я смирится
С безразличием течения времени?
Я люблю тебя, светлый мой витязь,
И ношу эту сама понесу.