нота бене
Врозуми, Творець, навчи, як дію
Вірну викресати з дієслова.
Бо з усіх скарбів, чим володію,
В мене невід'ємна тільки мова.
Іншого немає сенсу в мене,
Чим дійти до істини такої:
Якщо кожна божа твар – іменник,
Дай імення злу, що тварі коять.
Боже світло меркне, тіло смертне.
По кістках гатиться шлях до Храму.
І якщо пекельний – це прикметник,
То позбав властивостей бедламу.
Між рядків наївних і приспівних
Як прожити, звідки правду видно?
І якщо НЕГІДНО – це прислівник,
Де черпати сили слову ГІДНО?
Дні минають, місяці, століття…
Як підрахувати, скільки слів в них?
Скільки жертв вміщає лихоліття,
Якщо пастка часу – це числівник?
Протиборству плазунів і вільних,
Розбрату гадюки і Ікара
І борні нормальних й божевільних
Де знайти займенник, ліки, кару?
Як цей хаос привести до норми
І не призвести до катастрофи?
Риторична тиша. Словоформи.
Безпорадні вимучені строфи.
Дієслово жити, смерть – іменник…
І лише страждання достеменні
Крають всує богове імення,
Як латинці древні – nota bene*!
Й жодної нема підказки в мене.
…………………….
*Nota bene (скорочено – N.B.) – лат. – зверни увагу.