сонячне сплетіння
1.
Душа парить у стані невагомості,
бузковий сон, туманні риси ірисів…
І виринає світло з підсвідомості,
неначе дощ сушитись сонце вивісив.
пливе німе кіно пташиних гомонів,
дрімотна тиша тішить і роздарює
сочисте світло дольками лимонними
в ліловому замисленому мареві…
2.
І падають повітря пелюстки
до мене у долоні розпростерті,
не трощаться веселчині містки
кохання як протистояння смерті.
Незаймані лишаються в мені,
де серце грає з сонячним сплетінням,
замріяні світанки проливні
й до тебе неземне тремке тяжіння.