Н.Бидненко
Закружляли-забились напасті,
Холод серця і холод руки…
Я себе ампутую від щастя,
В свіжих ранах піду навпрошки
У простори осіннього поля,
Щоб спочити в сухій ковилі.
Для душі там і спокій, і воля,
І наснага цілюща землі.
Я себе ампутую від тебе,
Зруйнувавши основу основ…
Тільки зорі у пелені неба
Тужну пісню ведуть про любов.
***
Закружили-завертелись напасти,
Холод сердца и холод руки...
Я в себе ампутирую счастье,
В свежих ранах пойду напрямик
На просторы осеннего поля,
Чтоб отдохнуть в сухом ковыле.
Для души там спокойствие, воля
И вдохновение целительной земли.
Я себя ампутирую от тебя,
Разрушая основу основ...
Только звёзды на фоне неба
Песню грустную поют про любовь.