Н.Бидненко
Опускаються зорі надворі,
Тихий стогін окрилює ніч –
Це туманів серпанки прозорі
Нас з тобою штовхають навстріч
Тим дивам, що ми ще не пізнали,
Які щойно торкнулись сердець…
Та не втримать чуттів нам навали,
Застороги усі – нанівець.
Все буває і вперше, й востаннє…
В Позачасся прокладений шлях…
Подивись: навіть зірочка рання
Засоромилась там, в небесах.
А по тілу – гарячі долоні…
З нами – досвід минулих сторіч…
Мчать хвилини – сполохані коні,
Тихий стогін окрилює ніч.
***
Опускаються звёзды на дворе,
Тихий стон окрыляет ночь -
Это туманов дымки прозрачные
Нас с тобой толкают навстречу
Тем дивам, что мы ещё не познали.
Которые только что коснулись сердец...
Но не удержать чувств нам давления,
Предупреждения все - ерунда.
Всё бывает и в первый и последний раз...
В Зазеркалье проложен путь...
Смотри: даже звёздочка ранняя
Застеснялась там, на небесах.
А по телу - горячие ладони...
С нами - опыт прошлых встреч...
Мчат минуты - бешенные кони,
Тихий стон окрыляет ночь.