Я був в Москві, у Ленінграді і Якутську,
В Новоросійську і Хабаровську я був
Не відчував чомусь я душу руську,
А сум, безвихідь, п’янство я відчув.
Життя там – існування невеселе,
Та гасла всі фальшиві і дурні.
Мягко бувало іноді постелять,
Та твердо, холодно і жорстко в тому сні.
За цю таку сумнівну перспективу
ГУЛАГа наповняли табори,
КПРС продумано і хтиво
Успішно мАнкуртів робила з дітвори.
З цього безглуздя вирвались прибалти,
Через Майдани виривались і ми,
Та трохи засиділися на старті,
Тому і не уникнули війни.
А ця війна вона не за простори,
В них вистачає рік, лісів, полів…
Вони так прагнуть нашої покори,
Щоб стали ми рабами у рабів.