Н.Бидненко
Усе «путьом». Та без пуття…
Твої обійми, руки, губи…
І хтозна, що скоріше згубить:
Насмішка долі чи життя.
Сумує вечір за вікном –
Перепочинок дню від спеки.
Мовчать філософи-лелеки
І річка марить мирним сном.
Здається літо у полон,
Втрачають колір зелен-луки…
Твої обійми, губи, руки –
Мій від самітності заслон.
***
Всё путём. Но не нормально...
Твои объятья, руки, губы...
Кто знает, что быстрее губит:
Насмешка доли или жизнь.
Грустит вечер за окном -
Передышка дня от зноя.
Молчат философы- журавли
И речка грезит мирным сном.
Здаётся лето в плен,
Теряют зелень зелен-луги.
Твои объятья, губы, руки -
Мой от одиночества заслон.