Н.Бидненко
Як жаль кохання, що померло.
Тайфун в душі поволі стих.
Нам доля дарувала перла,
Та не розгледіли ми їх.
Чи засліпило очі сонце,
Чи, може, місяць обманув.
У серці радісне віконце
Той жаль печаллю огорнув.
Й пішло кохання серед ночі.
Не погукаєш: «Де ти, де?..»
Лиш пташка крильцями тріпоче
Й щебече, що усе пройде.
***
Как жаль любовь, что умерла.
Тайфун души спокойно стих.
Судьба нам подарила перлы,
Да не смогли увидеть их.
Иль заслепило глаза солнце,
Иль, может, месяц обманул.
И в седце радости оконце
На жаль, печалью обернул.
Ушла любовь так среди ночи.
Не позовёшь: "Где ты? Где?.."
Лишь птичка крыльями махая
Щебечет, что всё пройдёт.