"Добре, коли собака - Друг,
Погано, коли Друг - собака".
Дай лапу, вірний друг, люблю тебе безмежно .
А пам'ятаю ще сліпим, смішним, рудим...
Ти мокрим носом тицявся так обережно,
Не розуміючи ще до кінця, що тут твій дім.
Я теплим молоком тебе кормив привітно.
Мене подихати ти і прогулятись виводив!
І був простим, без родоводу, непомітним.
За твій характер, добру вдачу тебе боготворив.
Один одного дресируємо та старимося вдвох.
Як шкода, Друже, що собачий вік недовгий.
Чимало років однієй дорогою життя дав Бог,
І дав би він іти ось так ще років... сорок.