Н. Бидненко
Іду проти вітру, долаючи спротив,
А вітер лютує, розкручує пил…
А ти уже близько, вже майже навпроти.
Скоріше, скоріше… Чи вистачить сил?
Кружляють планети в одвічному танці
І їх не хвилює оцей вітрограй.
Йдемо проти вітру, минулого бранці,
В незнане майбутнє… О вітре, стихай!
А хвилі надії гойдають простори
І просто із серця зривається: «Ох!»
Не ждемо від вітру сліпої покори –
Ідемо у щастя, поки ми удвох.
***
Иду против ветра, преодолевая сопротивление,
А ветер злится, раскручивает пыль...
А ты уже близко, почто что напротив.
Скорее, скорее... Хватит ли сил?
Планеты крутятся в вечном танце
И их не волнует этот ветрограй.
Идём против ветра, прошлого пленники,
В неизведанное будущее... О, ветер, утихни!
А волны надежды качают просторы
И просто из сердца вырвалось:"Ох!"
Не ждём от ветра слепой подчинённости -
Идём к счастью, пока мы вдвоём.