Осінь.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
Туман проспав усю нічку
в осоці зеленій,
сонце кинуло на річку
доріжку до кленів.
Що стоять як під фатою
до річки спустившись,
зачаровані красою,
туманом напившись.
Клином журавлі знов хмари
ріжуть як перину:
Осені не здержуть чари
щоб тут не погинуть...
Покидають... Як і люди
їдуть хто де знає...
Осінь, ти чарівна всюди
де війни не має.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.