Н.Бидненко
Коли нема вже сил терпіти
Й шепоче серце: «Це вже край!»,
Іди туди, куди намітив,
Над сил борись, не відступай!
Ще буде сонце, будуть квіти.
(Нехай собі спішать роки!)
Ще калинові ніжні віти
Торкнуться лагідно щоки.
Якщо ж впадаєш знов у відчай –
Те все відплаче, відболить…
Горять кохання вічні свічі,
То будем жити і любить!
***
Когда нет сил уже терпеть
И шепчет сердце: "Тут конец!",
Иди туда, куда наметил,
Сверх сил борись, не отступай!
Ещё будет солнце, будут цветы.
(Пускай себе спешат года!)
Ещё калиновые нежные ветви
Коснулись нежно щеки.
Если впадаешь снова в отчаяние -
То всё отплачется и отболит...
Горят любви вечные свечи,
Так будем жить и любить!