Із тиші виростає все:
Любов й жахіття, щастя й горе
І невідомо, що несе
Нічної тиші чорне море:
Чи день, що десь крадеться там -
На смак солений із сльозами,
Чи посмішку чужім вустам,
Що поцілуються із нами?
Звертатись марно до зірок,
Гадати, чим майбутнє дише.
І кожен наш наступний крок -
Такий, як нам Господь напише?
Розлилась вереснева ніч
І світ весь тиша охопила -
В ній - миті тисячі облич
І твої очі, моя мила...