Чи що є після лютої смерті?
Страшно думати - просто ти зник.
Лист останній лишився в конверті,
Де слова, що зливаються в крик,
Де любов тільки вийшла на берег
Так беззахисно-ніжно нага,
Де вино лиш наповнює келих
І де час - нескінчена нуга.
Невимовно порожньо без тебе
І всі втрачені сенси життя.
Як водою зруйнована гребля,
Я не маю тепер майбуття?
Неймовірно - я мушу все ж жити?
Я не вірю, що просто ти зник
І продовжую тихо любити,
У душі свій ховаючи крик.
Осінь ходить безцільно по ганку,
Хаотично фарбує весь світ,
Вересневим піклуючись ранком,
Чи боронить від горя та бід?...
Худ. Джеймс Кэролл Беквит,
Женщина читает письмо