для Любоньки

Ксения Дыяк
Твоя посмішка - сонячне сяйво,
Шепіт наче морський приплив,
Лише погляд самий - зізнання:
Так ніхто нікого не любив.

Лиш для двох на віки й покоління,
Аж прискорює сердцебиття
Почуття, що міцніш за каміння,
Що дорожче мені за життя.

Я тобою живу одною,
І для тебе подих є мій,
Я триматиму твою долоню,
Щоб згубитись у вирії мрій.

Я з тобою - це все, що треба,
І байдУже хто, як і де,
Тільки б ти була моїм небом
І наповнила сміхом мій день.