Н.Бидненко
Я ПРОШУ В ТЕБЕ ПРОБАЧЕННЯ…
Сьогодні – надія. Назавтра – чекання,
Аби лиш вогонь у душі не погас…
А дні свої кроки по серцю чеканять
І болем слідів вихолоджують нас.
І тануть слова, наче хмарки перисті –
Тих слів-обіцянок не буде й нема.
Живеш ти щасливо в далекому місті,
На відгук від тебе чекати дарма.
Надії ж не мерхнуть години і роки –
Під хугу колючу й під спів солов’я…
Ти виправ, мій Боже, усі хибні кроки…
За що ці страждання, людино моя?
***
Сегодня - надежда. Потом-ожидания,
Лишь бы огонь в душе не погас...
А дни, шагами по сердцу чеканят
И болью следов остужают нас.
И таят слова, словно тучки перистые -
Тех слов обещаний не будет, их нет.
Живёшь ты счастливо в далёком месте,
И ответ от тебя ждать толку нет.
Надежда не меркнет часы и года -
Под вьюгу колючую и песнь соловья...
Ты выправи, Боже, всех ошибок шаги...
За что эти муки, любовь, подскажи?