Мова моя...

Тамара Ненчина
Милозвучні слова так збагачують мову,
Що пісні, солов"їні, всі прагнуть співати.
Зустрічаю ВЕСЕЛКУ, таку пречудову,
А дивлюсь в ВИСОЧІНЬ і вже мрію літати.

Вийду в поле. Захоплює дух, ВОЛОШКОВЕ.
Візьму в руки ГОРНЯТКО - бабусина пам"ять,
ГУДЗИК ляльці пришию, в неї вигляд казковий,
І ДОВКІЛЛЯ безцінне неспішно огляну.

ЗОРЕЦВІТ, ЗОРЕПАДИ оновлюють душу,
А КОХАННЯ прийдешнє - життя розмалює...
В гарний КУХОЛЬ швиденько наллю медовуху,
Як погляну в ЛЮСТЕРКО, то тріумфую!

А МЕРЕЖИВО долі - це досвід нажитий,
Що приносить тобі НАСОЛОДУ в буття,
Ти за ОБРІЙ бажаєш? Себе повернути?
Ти НЕЗЛАМНИЙ, ти зможеш дійти до кінця.

ПЕНЗЛИК фарбами пише знайомі пейзажі,
ПЕРЛИ ваблять своєю красою жінок,
ПОЛУНИЦЮ смачну пропонують на пляжі,
ПЛЕСО річки - спокійна природа думок...

ПОСПІХ настрій псує і порушує плани,
Подивись навкруги, як буяє РОЗМАЙ,
Запрошу у СВІТЛИЦЮ святкову і вбрану,
І на СЕРДЕНЬКО більше не ляже одчай.

Вже осінній СЕРПАНОК зволожив повітря,
А СМЕРІЧКИ вродились високі й стрункі.
Вічне СОНЕЧКО нам усміхнулось привітно,
Розкидало ПРОМІНЧИКИ враз до землі.

ЧЕРЕМШИНА вже знов наливається "кров"ю",
ЧОРНОБРИВЦІ у мами, в садочку, цвітуть.
ЩЕДРУВАТИ - всім щедро бажати здоров"я,
ЯСНОЧОЛИЙ мій КИЇВ, завжди в серці будь!
*****************************************