***

від скромності ти не помреш
ми грандіозних планів діти
розкидані по всьому світу немов квіти
йдемо ми по життю,  хоч не всі знаємось
у закапелках мрій, в уяві ми спіткаємось
бо що життя без внутрішніх сліпих курйозів
згниє неначе квітка на морозі

і твоє творче его - смішне без пуття
безпутно довело б всі справи до кінця
і не сказало б розчарвано «доволі!»
відчувши в вітрі страх свій мимоволі
про те що в світ високий той без меж
воно не завжди долітає теж