Н.Бидненко
Вже не борюся з холодом байдужості:
Не хочеш - не приходь і не пиши.
Печаль-жура зі мною хай подружаться,
Хоча душа у осінь не спішить.
Тепло моє, по світу не розсіяне,
Я зберегла, щоб огорнуть тебе,
За листопадами, за сніговіями
Подарувати сонячність небес.
Здолаю ніч, таку сумну й безрадісну, -
Надії вічний промінь ще не згас.
Тобі одному увімкну всі райдуги...
А ти мовчиш. Стікає в Бездну час.
***
Не борюсь я с холодом равнодушия:
Не хочешь - не приходи и не пиши.
И грусть -печаль пускай со мной подружаться,
Хотя душа моя в осень не спишит.
Тепло моё, по миру не рассеяно,
Я сберегла, чтобы обнять тебя.
За листопадами, и вьюгами
Подарить солнечность небес.
Переборю ночь, такую грустную и безрадостную,-
Надежды вечный лучик не погас.
Одному тебе включу все радуги...
А ти молчишь. Стекает в бездну час.