Захворіла я на ніжність мимоволі.
Пронизливу та лагідну, що так щемить.
Й не хочу я противитися долі,
Лише за тебе моє серденько болить.
А ніжність моя тане на губах.
У несміливих вона дотиках живе.
Віта серпанком у диво-хмарках.
Складною річкою життя з нами пливе.
Своєю ніжністю з тобою я ділюсь-
Сторицею до мене повертається.
Що ніжність зникне зовсім не боюсь...
Їй завдяки Земля все обертається.