Коли всі з розуму зійдуть...Земля з осі...
Згорить і стане чорна й холодна...
Коли тебе покинуть усі...
І вірність стане дика й немодна...
Знай, що я люблю тебе!
Стануть міста, як пустки, цвинтарі...
А люди, як зомбі... як поторочі...
Забудуть усі заповіти старі…
Здійсняться тоді всі слова пророчі…
Та я люблю тебе!
Вже висохло море... За воду війна...
Всі хліба шукають від краю до краю...
О, де ж та любов? Лиш злоба одна!
Та, знай! Що я й досі тебе кохаю!
Так, я люблю тебе!
Коли вогонь загасне в печері...
І стане людина страшніша за звіра...
Ти пам'ятай, що слова мої щирі...
В мені ще не згасли - любов і віра!
Бо я люблю тебе!
Віки по землі... Чи по хмарах брестиму...
Побачу квітучою землю я чорну...
Кохати тебе... Мій життєвий стимул...
Я наше кохання в молитву загорну...
Бо я люблю тебе!
І знову планети летять хаотично...
Щоб новим і чистим всесвітом стати...
Кохаю тебе... І кохатиму вічно!
Бо просто не можу... Тебе не кохати!!!
Так, я люблю тебе!