Я встав сьогодні перед вами,
щоб ні на йоту не гріша,
сказати щирими словами,
що шепотіла в ніч душа…
Я встав у дула мікрофону…
Поправив на серце приціл,
щоби на лобнім місці цьому
на гран збрехати не зумів!
Душа зайшла на хиткий мостик
в шуканні дружніх рук від вас...
Так, без питань, приходить в гості
весна коханнь в серця до нас…
Внизу розкрила тьму пучина…
Ген сяє Місяця п’ятак...
Горить для вас душі лучина...
І лине в душі вірш відтак…
Дивлюсь:
Моя - підправить м'яко локон…
Син усміхається: Давай!
Без вас так, друзі, одиноко!
Разом із вами - дружній Рай…
Та серцю крапельку бентежно…
Я обнажаю душу у вірша…
Прошу вас, дійте обережно,
коли в руках у вас – душа…