Ти бачиш те, чого не бачить більшість
Людей, занурених у матриці хаос.
Обабіч снів, обрамлений у вічність,
Ти чуєш гострий біль розірваних аорт.
І дощ, війни підтекст, триклятий вірус,
Що поспіхом заковтує жагу до мрій.
Ти маєш встати, навіть крізь зневіру,
Розплющить очі на перетині доріг.
І йти вперед, наввипередки з часом,
Побігти підтюпцем за спалахом зорі.
Ти є нащадок надлюдської раси,
Бо не досяг іще свій больовий поріг.
Ти бачиш світло там, де сущий морок,
Тримаєш у заручниках і власну тінь.
У тебе жереб – рухатися вгору,
В небесний нурт, така новела у житті.
16:25, 21.10.2023 рік.
Зображення: