Ось і прийшла година парасоль:
Сьогодні зранку дощ і небо сіре…
Шумить журливий осені акорд,
Хоч лука, як не дивно, все ще квітне.
Пливе над містом райдуга зонтів:
Червоні, сині, голубі, рожеві…
Усі калюжі в сяєві вогнів,
Немовби проводжають дні жовтневі.
Сльозами краплі котяться по склу,
І на деревах тихо плаче листя…
Короткий день занурює в пітьму,
А вітер яро піднімає крила.
Незатишно в саду від мокрих лав,
І хмара – наче марево щемливе…
Дивлюсь у вікна, бачу чар і яв…
Змішалось чарівливе і тужливе…
Повисло на дротах німе "прощай",
Виблискуючи паростком надії…
Так само і в душі: екстаз і жаль,
Піднесення і хвилі ностальгії.