Як був я так необережний...

Юджин Папуша
Любов це спалах суперзірки,
яскравий вибух в одну мить,
коли душа палахкотить
в пітьмі тілесної комірки…
 
Кохання – це сердець розмови,
та їх чудовий медозбір,
і філософській з Богом спір
Весталки-Долі та крамоли…

Слова коханнь  - слова молитви,
коли слова - гостріші бритви
і раню я об них язик
під ніжний схлип і млосний крик,

де я був так  необережний,
діставши з піхов меч бентежно,
і пронизав плоть у дівча
гарячим кінчиком меча…

Якщо серед усіх штормів
твою любов знайти зумів,
всотавши Долі приговір -
жагу пожежі ніжних тіл...

Де до Небес торкнулись ми
гріхом кохання на Землі…

Де ми на мить були безбожно
Любов'ю - Господу тотожні.

***
Fitzwilliam Museum, Cambridge, UK