Ще трохи і погрязнуть у дощах
Осінні дні, прикрашені багрянцем,
Прокинеться світанок у сльозах,
А вечір піде спочивати старцем.
Затихне золотава заметіль,
Бурштинове убрання стане тліном.
В калюжах заскрипить тужливо лід,
Покриються усі стежинки снігом…
І будуть ночі довгі і сумні,
Ввижатиметься космос загадковий.
Охопить груди злива почуттів,
Нахлине смуток, як туман раптовий.
І полетить замріяна душа
У таємничий світ зірок, галактик,
Можливо, там притихне біль утрат
І гостроту свою скорбота втратить…