Лишень тепер

Марсэр
 
 
Лишень тепер, згадавши мову –
посеред туги, у війні –
я повертаюся додому.
А він роздмухує вогні,
він посміхається навзаєм,
немов не бачив зі спини,
як лину до чужої зграї.
Втім, янгол кроки зупинив –
прибрав дурну з лихої стежки
та й пригорнув, як немовля.

Відтак удвох домівку стежим,
де рідні – гомін і земля.



30.10.23




Авторский перевод:



И лишь теперь, родною речью
наполнившись – в тоске, войне –
спешу домой. А он под вечер
уже зовёт теплом огней,
с улыбкой, словно и не знает,
как пренебречь хотела ним
и льнула к чужеродной стае.
Но ангел шаг остановил –               
развеял помыслы лихие,
как несмышлёныша – обнял.

С тех пор я дому берегиня,
где наше – гомон и земля. 


25.01.24




Перевод Валентина Емелина, страница автора: http://stihi.ru/avtor/izvaryag



И лишь теперь язык всплывает
Среди несчастья и войны –
Меня он к дому возвращает.
И зажигает дом огни,
Меня с улыбкой он прощает
За то, что видел со спины,
Как льну я к чужеродной стае.
Но ангел, не сочтя вины,
Меня отвёл с пути лихого
И, как дитя, направил словом.

Вдвоём мы будем дом стеречь,
Где мне близки земля и речь.