Йшла Осінь… Залишала всюди
Яскраві барви чарівні.
Все прикрашала: гори, луки,
Співала радісно пісні.
На синім небі малювала
Хмаринок білих пелюстки,
Привітно з вітром жартувала,
Казала щось про спів гучний.
Дивилась довго на пейзажі
І додавала кольорів,
Не забувала про деталі,
Щоб горобини кущ дозрів.
Та вже пора і відпочити,
Пройтись стежками під зонтом,
Бо дощ частіше став кропити,
І хмари схожі на потвор…
У напівсні вже вся природа,
Пташок не чути у садах,
Повільно нароста тривога
На мовчазних ланах, шляхах…
Вже зранку подихом зимовим
Холодний вітер обдає…
Диктує час свої вимоги,
Нові накази видає…