Природа вийшла з пензлем чарівним,
А він став розважатись з кольорами
І був таким мрійливим та смішним,
А потім закружляв над квіточками.
Став малювати квіти у траві,
Розфарбував у жовті барви листя,
Ще й аромати сипав запашні,
Кружляв і веретенився, як дзиґа.
Розписував орнаментом блакить…
Ще, мабуть, світ не знав таких малюнків!
Не кожному в житті поталанить
Побачити у хмарах райські кущі!!!
Краса сягала навіть дна калюж,
А пензлик чарівний не знав утоми!
Довершеність – у кожному мазку,
Майстерне відображення природи!..
У мальовничих барвах – суть життя,
Акорди гармонійної Природи!
Невже усе потоне у димах,
Назавжди згаснуть в пеклі воєн роси?..