Не вперше чую вже і не востаннє,
Як уночі із хмари ллється дощ
І грає дощові фа-мі-ре-до,
А соль-фа-мі-ре-до = лунало зрання.
Я зміг би повторити кожну ноту –
Я маю абсолютний слух і хист,
Та дощ – найкращий в світі піаніст,
Нікому не віддасть свою роботу.
Він не віддасть, а я і не попрошу:
Я слухати найкраще – віртуоз...
Не контролюю партитури гроз,
Я вірую – у партитури божі...