Память

Татьяна Маркова 3
   Н.Бидненко
Пам’ять
У пам’яті – дві тисячі четвертий:
Надія, страх, несказані слова…
Пора забути. Та чому уперто
Осінній вечір спомин навівав?
Пройшли роки. А ти назавжди перший –
Читач, слухач, а може, хтось іще.
Були часи моїх падінь і звершень,
То зліт надій, а то сердечний щем.
А дні летять безжально-листопадно.
Ти там, де був. Усе без перемін…
Двадцята осінь захопила владу,
Сум’яття душ закутавши в кармін.
***
В памяти год две тысячи четвёртый:
Надежда, страх, не высказанность слов...
Пора забыть. Но почему-то твёрдо
Осенний вечер в памяти ты снова?
Прошли года. А ты навеки первый -
Читатель, слушатель, а может ещё кто-то.
Были времена моих падений, взлётов,
Это взлёт надежды, или сердечная боль.
А дни летят безжалостно, как листья.
Ты там, где был. Всё без перемен...
Двадцатая осень заняла власть,
Сомнений душ, закутав их в кармин.