Н.Бидненко
До Осені
Здрастуй, Осене, госте непрохана,
Розкажи нам, куди ти спішиш?
Гріє серце квітнева закоханість,
Ти ж дощами любов холодиш.
Бачиш, Осене, там, за дібровами,
Ще не зжовкла у полі трава,
Лиш туман між гілками вербовими…
Знаєш, Осене, ти не права!
Хай ще трохи нам душі порадує
Осяйним почуттям молодим…
Ти розвісь ще хоч раз в небі райдугу –
Та й підемо тоді в холоди.
***
Здравствуй Осень, гостья нежданная,
Расскажи нам, куда ты спешишь?
Греет сердце влюблённость апрельская,
Ты ж дождями любовь холодишь.
Видишь, Осень, там за дубравами,
Не посохла в поле трава,
Лишь туман между ветками вербы...
Знаешь, Осень, ты не права!
Пусть ещё чуть нам души порадует
Озарённость, что я молода...
Ты развесь ещё раз в небе радугу -
Да пойдём тогда в холода.