Всі люди на землі жадають щастя,
Та в кожного уявлення своє.
Комусь вночі скарби і гроші сняться,
А хтось у мріях чує моря плеск.
Насправді, щастя треба небагато
І золотом не зміряти його,
Були б усі живі і ціла хата,
Чуттєвий дотик трепітних долонь.
Сміялися б маленькі діти в домі,
Збирались рідні разом за столом,
А в час, коли сніги впадуть на скроні,
Зігріли б їхні погляди теплом.
Щоб на столі була смачна вечеря,
Був поруч той, хто вас не підведе,
Щоб ніжність струмувала, як з джерельця,
Надійне відчувалося плече.
А щастя є… Воно – у теплім слові,
У поглядах і пристрасних вустах.
У сонечку, у річці, у діброві,
А часом – в наших мріях і думках.
Живе частенько щастя у букетах,
В ранковій каві, у спокійних снах.
Його приносить здалеку лелека,
Лишає в наших душах і серцях…