Трохи любовної філософії поета знайомій душі, яка мається
Скажу тобі, не побоюсь:
Любов не варта шлюбних уз!
Любов існує у свободі
і їй той шлюб - тюрма відтоді...
Кохання – це душі харизма,
яка не терпить егоїзму…
Та тінь є навіть у святині,
коли любов гризе гординя...
Хай досвід у чуттях глибокий -
кохання знов дає уроки
і каже прямо грубим текстом:
що досвід є лише у сексі...
В коханні є мить одкровення,
коли Бог в душу ллє натхнення…
Поет – весняний симбіоз,
гріхів коханнь, квітневих гроз…
Любов Поета така чиста,
як в травні - сині Небеса
і він життєвий оберіг
де є до Бога сто доріг…
Поет буває п’є, як слід,
коли кохання вбито вліт,
коли він зовсім одинокий
і п’є із чаші синьоокій…
Хоча Поет пізнав порок -
натомість, часом, він - Пророк...
Поет живе душею між
брутальним і коханням виш…
Поет любов'ю всіх лікує,
хоча всю біль земну він чує…
Поет хоч грішний у любові,
його жінки – не випадкові…
Усі жінки серцями в світі
теплом віршів його зігріті…
пробачте всі його всього,
що всі жінки в миру - його...
Поет веде на небі блог,
де читачем буває Бог
і пам’ятати всіх нас просить:
Кохання – норма всіх відносин!