Як хочеться тиші,
Мелодії запахів, снів!
Закрию блаженно
безсонням утомлені очі.
Ловитиму миті
Осінніх зворушливих днів,
Можливо, в туманах
побачу видіння пророчі!
Послухаю душу,
Порину в її почуття,
Бо тільки у тиші
почую таємні жадання.
Акордами блюзу
Напевно, заплаче струна,
І здіймуться в небо
беззвучні тужливі благанння.
Звільнюся від страху,
Від болю й пекучих образ,
Хай тіло моє
від постійних тривог відпочине.
У неба спитаю,
Чи, може, у світі є чар,
Що може прибрати
жорстоку війну якнайшвидше.
Побуду у тиші,
Послухаю пісню вітрів,
І шелест трави,
і бентежне листви шепотіння.
У далі блакитній,
Де схована пам’ять віків,
Залишу назавжди
непевні свої роздоріжжя…