Часи течуть, як музика по трубах,
Хвилинні хвилі, ноти розривні,
А лід війни чорніє на розрубах,
А слід весни зникає у вогні.
Все тимчасово в досвітках сполошних.
Постійні тільки – хлопці на нулі,
Хирург Мишко й Микола ПВО-шник,
Все інше тимчасове на землі.
Сузір'я зирять, мов лупаті сови.
Що буде далі? Гугл – ані гу-гу.
Все тимчасово, друже, тимчасово,
лиш серце стале в затяжнім стрибку.
Безсоння – розповсюджена хвороба,
За вікнами на варті у садку
Несамовита туга гостродзьоба
Й самотня ніч – сорока на кілку.
Все тимчасове, милий, тимчасове:
Вік, що зусилля зводить нанівець,
Прострочене життя одноразове,
І до небес квиток в один кінець.
Зима гряде, майбутнє – чорний ящик,
У білій скрині світла – сум на дні,
За обрій зійде зірка непутяща,
Одне кохання йде по висхідній.
Все тимчасово, любий, тимчасово.
Ущербний місяць шкіриться на нас,
Рибачка Соня ловить сенс на слово,
Сантехнік Саня влагоджує час.
Червоний сніг вбере земля волога,
Для пролісків не вистачить узбіч,
І квітень ще протр;бить перемогу,
Таку, що небо скине гору з пліч.