Н.Бидненко
Небо тисне багрянцем заходу
І віщує: прийдуть вітри,
Сніговою укриють плахтою
Переліски, хати і яри.
Душі раптом обпалить холодом,
В нім розчиниться їх тепло.
А кохання, напіврозколоте,
Тихо квилить: «Усе пройшло!»
Наша Доля Богами вишита,
Тільки кольором – на біду…
Ти не зможеш мене залишити –
Я від тебе сама піду!
***
Небо давит багрянцем заката
И вещает: придут ветра,
Снеговой укроют постелью
Перелески, овраги, дома.
Души вдруг обожжёт холодом,
В нём растворится их тепло.
А любовь пополам расколотая,
Тихо ноет: : "Всё прошло!"
Судьба наша Богами вышита,
Только цветом - на беду...
Ты не сможешь меня оставить -
Я сама от тебя уйду!