Я забуду древню Атлантиду,
я забуду 1001 ніч Багдаду,
я забуду далеку Андромеду,
та не забуду мого Життя баладу.
Вона немов хронічна,
невиліковна простуда,
все, що зі мною було,
серце ніколи не забуде.
Вірю прожене карколомні події.
Весна - чарівна панна,
захистить від негоди
квітучим вбранням.
Життя невгамовно тягне до узбіччя,
та я йому не здамся,
марні його зусилля.
Я полину у мрії де щастя бажала,
рідну Батьківщину словом захищала.