Багато часу ти чекала,
коли ішли мої човни?
Де твоє серце мандрувало,
як швартувалися вони?
Шукала, мила, ти недовго
незаборонені слова –
перевдягла чергову тогу,
пішла уверх життя крива!
Невже ридає досі скрипка,
як демон рветься з глибини?
Шторми в душі у тебе, рибко,
не пара у житті вони!
Але гадати я не буду,
чия рука трима стерно.
Буяння хвиль – лише облуда,
усе в минулому давно.
25.07.2022