На жаль, чи все-таки на щастя,
не можна повернути час.
То як минувшини причастя,
минуле завжди вабить нас.
Про те, що у тобі торкнуло,
мені вже не кричить сова
і повертає у минуле
все рідше пам’яті крива.
Лишилися від шарму більма
й густа під ними синява…
Не конотопська, але відьма –
така ж, як озеро, крива.
15.07.2022