Сьогодні знов, чоловіки,
Побавлю вас новою казкою.
Чи знали ви в свої роки
Сліпого хлопця із пов’язкою?
Помилуй, Фебе нескупий!
Амур, він зовсім не сліпий:
Та пустуну прийшла ж охота,
Щоб людям на сміх і на зло,
Його безумство повело.
Навіженство веде Ерота:
Та враз, не знаю і чому,
Те осточортіло йому.
Найшла на нього ахінея:
Пов’язку з милих зняв очей,
Іде пустун до Гіменея.
А що таке є Гіменей?
Він син Вулкану неквапливий,
Старий, холодний та лінивий,
Бурчить і спить, давлячи бік,
А втім, він добрий чоловік,
Та норов має він ревнивий.
Від ревнощів сумотний боже
Сидіти в спокої не може;
Лякався так малого брата,
Він підглядав за ним тихцем
І чатував на супостата
Своїм докучним ліхтарем.
До нього хлопчик мій підходить
І спіч підступний з ним заводить:
«Стань, Гіменеє, веселіше,
Мирися, будьмо розумніше!
Хай омине нас ця заруба,
Цей розбрат, брат! Не гостри зуба!
Назавжди тільки так керуй!
Візьми ж пов’язку в пам'ять, ей,
Мені ж ліхтар свій подаруй!"
І що ж? Повірив Гіменей.
Амур від радості стрибнув,
Мов Санта-Клаус(о мій сленг),
І миттю маску натягнув
На очі братові на зле.
Відтак Гімена ті дозори
Ночами зникли відтепер,
Амурні справи у фаворі,
На все спроможний фантазер.
Спокійний брат, Амур гострячний,
Надто жартуючи над ним,
Веде війну гостряк невдячний
Із побратимом вже сліпим.
Як тільки сон всіх приручає,
Амур ураз в тиші між тим
Ліхтар коханцеві вручає
І сам коханця проводжає
До чоловіка, в його дім;
І сам від сплячого Гімена
Він стереже медовий збір…
Тож зрозумій, друже Олено,
І мудрій повісті повір!
P.S. переклад вірша Пушкіна О.С.