ІВАН БАРКОВ
Черкас та маленький син
Черкас поїхав в ліс дрова рубать,
Зосталась жінка діток годувать.
Лиш чоловік — з двора, москаль* — до ней в світличку,
Цілує молодичку,
Дає гостинця їй, дочці й синку —
По крендельку.
Ще діткам дав бобів по пуку,
А мамці — х*я в руку.
Гостинця дітки жруть, а мамка лиш держала —
Аж з запалу іржала.
Верзила той даремно часу не губив,
За чим прийшов, робить те хоче,
Вже й молодиця х*я дроче;
Черкасочку москаль на пічку повалив,
Та й ну їбатись сміло.
А хлопчик хоч маленький був,
А все кмітнув
Їх діло.
І як уже вони досита наїблись,
То зараз розійшлись:
Один пішов до дому, друга в хаті стала,
Та й чоловіка ждала.
З дровами лиш на двір черкас —
Вже хлопчик тут якраз
Біжить і сам до нього лепетує,
Про все він, що було, до батька рапортує:
— Здоров будь, татоньку!
Черкас на те:
— Чого розповіси мені, синку?
— Як те:
Прийшов москаль і сів на стульці,
Дав нам горіхів він по жмульці,
А матці дві, та й повалив матку за піч,
Та як попер... — Черкасу вся та ясна річ,
А хлопчик те ж лепече,
Батька нівече:
— Матусенька під ним сопить,
Москаль на ній як спить. —
Черкас на землю батога і шапку кинув,
Схопив синка: — Як ти, чом серце моє вийняв?
— Неправда, татоньку, не серце: москаль враг
Лиш з мами витягнув червоний свій буряк.
* Москаль — тут: солдат.
Черкас и маленькой сын
Черкас поехал в лес дрова рубить,
Жена осталася ребят кормить.
Лишь только муж: с двора — москаль тут к ней в светличку,
Целует молодичку,
Дает гостинца ей и дочке, и сынку —
По крендельку.
Еще ребятам дал бобов по пуку,
А матери х*й в руку.
Гостинец детки жрут, а матка лишь держала —
Сама с задору ржала.
Детина тот недолго дело длил,
Зачем пришел, то делать хочет,
Молодка х*й уж дрочит;
Черкасенку москаль за печку повалил,
И стали еться смело.
Мальчишка хоть был мал,
А все смекал
Их дело.
И как уже они досыта наеблись,
То тотчас разошлись:
Один пошел домой, другая тут осталась
И мужа дожидалась.
Черкас с дровами лишь на двор —
Мальчишка тут провор
Бежит и сам немтует,
Отцу он обо всем, что было, рапортует:
— Здоров будь, тятенько!
Черкас на то: — Что скажешь мни, сынко?
— Як то: пришол москаль и сив на стуле,
Дал нам орихив он по жмуле,
А матки дви, да повалив матку за печь,
Да як попер… — Черкасу вся та внятна речь,
А мальчик то ж лепечит,
Отца увечит:
— Матушка под ним сопит,
Москаль на матушке як спит. —
Черкас на землю кнут и шапку свою кинув,
Сказал сынку: — Як ты, чим сердце мое вынув? —
Неправда, тятенька, не сердце: москаль враг
Из мамы вытягнул лишь красной свой буряк.