На подвір’я сипав сніг лапатий ,
У повітрі весело кружив,
Вибігли на вулицю малята ,
Й кожен снігом бавитись спішив .
Хтось спускався з гірки на санчатах,
Хтось ліпити став сніговика ,
Тут дідусь гукнув : Агов, внучата !
В мене пропозиція така:
Має , кожен з нас , тепер нагоду -
Принести Ісусу власний дар ,
Наче мудреці , що йшли зі Сходу,
Щоб і вам радів Небесний Цар.
Вчора ми читали в Божім Слові
Про святе народження Христа .
Хочу , щоб історію чудову ,
Кожен з вас постійно пам’ятав .
Всі взялися дружно до роботи,
Не було старанням їхнім меж.
Й шикувались гарно понад плотом
Безліч замків і величних веж.
Сріблом заіскрилась дивна брама
Царственного храму із снігів ,
Задоволено дивилась мама
На своїх завзятих дітлахів .
Кожен із дітей хотів зробити
Подарунок кращий для Христа …
Вже надворі стих морозний вітер ,
Падати сніжок вмить перестав .
А за кілька днів пригріло сонце
Ті дарунки променем своїм ,
І дивились діти у віконце ,
Як з-під плоту бігли ручаї .
Від дарунків не лишилось й сліду ,
Малюки журитись почали :
Що Христу ми подаруєм , діду?
Як зі Сходу мудреці колись .
І дідусь промовив : Наостанок ,
Вам відкрию істину просту -
Всі дари земні , як сніг розтануть ,
Подаруйте серденько Христу !
©ДЛВ